Знайомим про політику

Частина контактів мене видалила й забанила, звинувативши мене в націоналізмі, фашизмі та іншому. Хоча я себе націоналістом не вважаю, навіть на патріота країни не тягну, бо в мене мрія жити в іншій країні та я не вірив, що моя країна зможе наблизитися до такого, не виключаю можливості переїхати в іншу країну й готовий зараз працювати не на українські компанії. Майдан лише показав, що в теорії колись Україна може стати цивілізованою країною, в якій можна щасливо жити й в старості, але шлях не близький.

І вже точно я не націоналіст, бо ніколи не був згоден зі знайомими українцями, які виступають повністю розірвати зв'язки з Росією, вислати росіян із країни й відгородитися завісою, хоча останні дії Росії змушують мимоволі ставати на бік українських націоналістів. У мене більшість друзів із Росії, й не буду я проти росіян загалом, мене засмучує, що зараз влади обох країн розривають близькі народи, у яких багато спільного.

Так, я проти російських окупантів на території України, не згоден я з політикою Путіна щодо України й за це мене таврують бандерівцем і банять. Не подобається мені те, що за 90 км від мене віджали частину землі моєї країни, утворили кордон. І це все прикривають нахабною найдикішою брехнею, розповідаючи зокрема, що моє місто так само хоче в Росію й що тут теж ідуть численні мітинги за Росію й захоплення адміністрації проросійськими, чого насправді немає. Про гноблення росіян взагалі марення, бо я в 10 років переїхав із центру країни на південь, не знаючи російської мови, й мені було важко, бо все тут було російською. У селі я ріс із дідусем, який хоч і говорить українською, але йому все українське чуже й він за Росію, ще одна причина, чому націоналізм мені далекий. Гноблення українського тут знайти простіше, ніж гноблення російського, хоча можна і те, і те знайти, якщо пошукати.

Останнім часом я кричав через військове втручання Росії й проти Путіна. Хоча й Майдан я підтримував, але тоді мовчав і думку свою не кричав із цього приводу, бо розумів, що одразу краще не стане й спершу буде навіть гірше. Не в захваті я й від нинішньої української влади, але особисто для мене це краще за владу Путіна, погоджуся, що за Януковича реально було гірше, ніж за Путіна в Росії і Україна котилася в прірву. Я завжди був незадоволений політикою російської влади, але мовчав, бо я громадянин іншої країни й це мене не стосувалося. Вважаю неправильним лізти в справи іншого народу й вважати, що краще знаєш, що йому потрібно. Якщо більшості росіян подобається Путін, то це їхня справа — поважаю їхню думку.

Але коли інша держава вторгається на територію моєї країни й мене починають закликати, щоб я виступав за приєднання до Росії й починав вивчати конституцію РФ, за мене вирішуючи, що я маю бути громадянином Росії, то таке поважати не можу. Поважаю людей, які виступають проти нинішньої влади й проти Майдану, але тільки якщо для них єдиним вірним рішенням усіх проблем не є приєднання до Росії. Якщо українець виступає за приєднання до Росії, то українцем такого вважати не можу, росіянином можу вважати й поважати, якщо свої заклики адекватно аргументує, не цитуючи брехливу кремлівсько-кисельовську пропаганду.

Кумедно, що в мене дружба розпалася або знайомство нікуди далі не зайшло з тими, хто підтримує Путіна, ще до Майдану, й для цього були буденні особисті причини, які зовсім не стосуються політики. Справа у світогляді, світогляд різний, що тягне за собою незгоду в безлічі питань і дружба стає неможливою, а політична ситуація лише каталізатор і підтвердження цього.

Чудово розумію, що всі люди різні й здебільшого в різних народів різні менталітети ще, тому можу поважати й зважати на різні думки, навіть якщо з ними повністю не згоден, якщо вони не є результатом суцільної брехні, маніпуляцій і не говорять за мене замість мене. Бачив доволі адекватні думки за приєднання Криму до Росії, не згоден із ними й вони мені неприємні, але поважаю й не назву автора такого фашистом. Ваше право називати мене за це націоналістом і русофобом, хоча з вами в цьому не згоден і не погодяться мої близькі росіяни :)