Дедлайни

Я почав ходити на курс PM Soft Skills у школі IAMPM. Кілька років тому я пройшов загальніший курс про soft skills від одного автора, Віктора Савченка. Він був чудовий, і тепер я й далі вивчаю додаткові книжки, які там радили. Той курс був для бізнесу й особистого життя. Цей — для бізнесу, особливо для PM.

Мене не приваблює бути PM, але мені до вподоби лідерство, і я тімлід команди support engineering з роллю PO. Тож цей курс доволі корисний для мене. Навіть якщо support зневажають як щось менш важливе чи в ньому немає всіх циклів, які має повноцінна розробка продукту.

Перший урок на PM Soft Skills, від Олександра Крючкова, був про роботу з клієнтами. Так, він був радше для PM, але легко знайти аналогії з комунікаціями третьої лінії підтримки, а інколи це те саме. Я не можу говорити про його зміст через NDA, але в мене з'явилися деякі думки про встановлення дедлайнів.

У старших класах я часто дивувався, навіщо вчителі ставлять дедлайни, коли вони, на перший погляд, не потрібні. Згодом інколи схожі думки в мене виникали й на роботі. Тож я нормально це сприймаю й толерую, коли хтось не ставить дедлайнів, та й сам часто цього не роблю. Але все це хибно. Дедлайни потрібні, і на них треба зважати.

Нині це для мене ще складніше. Адже більшість часу я спілкуюся з українцями, навіть якщо не живу в Україні. У мене є колеги, які живуть там. Тому незатишно думати про дедлайни й ставити їх, коли Росія майже щоночі й щодня завдає масованих ракетних ударів по всій Україні. Інфраструктуру можуть зруйнувати, будівлі можуть знести, і може не бути де працювати чи жити.

Зрозуміло, що західні компанії не хочуть зараз працювати з українцями. Гроші для більшості бізнесів — головна мета. Навіть я не міг мислити ясно чи щось планувати, коли мої батьки були під російською окупацією в Херсоні. Навіть зараз важко зосередитися, коли Росія щодня чинить воєнні злочини проти цивільних.