Емоційний інтелект

Закінчую слухати 10-е видання книжки "Емоційний інтелект". Багато прикладів важливості емоційної грамотності та пояснень, як працює мозок, хоча практичних порад не дуже багато, але то вже для інших книжок і курсів.

Приходить більше розуміння, що основні проблеми в школі у мене були через невміння виражати емоції. Стримувати я їх навчився. Дорослі були мною дуже задоволені, коли я почав стримувати емоції, але серед одноліток мене це не зробило популярнішим.

Цікаво, що мене спонукало стримувати емоції не якесь покарання чи наказ, а велике розчарування в мені. Коли мені купили подарунок, а я все одно отримав задовільну оцінку з поведінки, та в мені були дуже сильно розчаровані. Через це почав стримувати себе та поводитися на відмінно.

І зараз спільну мову легко знаходжу з подібними вигнанцями, хто не рахуєтья з емоціями чи недостатньо їх виражає. Також цікаво, що зазвичай товаришування довго не триває з тими, хто ще не стримує свої емоції, бо вони рано чи піздно агресивно реагують на мене на рівному місці)

А я майже завжди проявляю агресію у відповідь на агресію. Виходить, це їх розчаровує, та припиняють зі мною спілкування, бо спочатку приваюлював їх своєю беземоційністю і тим, що толерую їхню емоційну безграмотність.Так, розумію та визнаю, що з їхнього боку їх агресія виправдана.

А взагалі сумно, що система освіти та культра спонукали стримувати та приховувати емоції, а не розбиратися з причинами емоційних проблем. Дивлюся, у теперішнього покоління з цим дещо краще, принаймні нормою почала вважатися психотерапія.