День

Сонце сховалося за обрієм, на небі ще видно відтінки, що промовляють: день пішов і віддав владу ночі. У савані з'являлися нові звуки, нічні тварини починали прокидатися й виходити зі своїх схованок. Я теж нещодавно встав після дрімоти спекотного дня, зараз було добре — ставало прохолодніше й легше можна було перебувати на відкритій місцевості. Наді мною все тихіше колихалося гілля акацій невеликого гаю, у якому я перечікував спеку, за сонцем ішов і вітер, даючи краще розчути звуки навколишнього світу.

Здається, що немає нічого незвичайного у зміні дня та ночі — це триває постійно й триватиме вічно. Так має бути, але відчуваю, що ніч, яка настає, веде за собою день не такий, як усі — інший, не знаю, чому так буде, але з кожною миттю все більше в цьому переконуюся.

Що такого може бути, чого не було раніше? Усе у світі унікальне, але водночас багато що схоже й сприймається як одне. Дні всі різні, але згадую минулий тиждень, і вже здається, що нічого нового не було — усе повторювалося щодоби. Зараз насилу згадую різницю між ними. Коловорот днів поглинає, і забуваєш про плин часу. Добре, що ще пам'ятаю вісім сухих сезонів, які довелося пережити в усіх своїх життях, що складають моє єдине. Зараз як ніколи відчуваю цілісність цих періодів існування. Зараз настає черговий сезон дощів: останні дні відчувається волога й можна побачити дедалі більшу кількість хмар. Через день чи два хлинуть зливи, і савана порине в напівтемряву, як же не люблю такі періоди, хоч і недолюблюю джерело тепла, але більше ненавиджу вологість. Буде складніше вистежувати здобич — біля звичних водопоїв мало хто буде, бо водопої тепер будуть усюди.

Можливо, дощі, що насуваються, — це очікувана зміна, але так не думаю, дощі настають кожні півроку, а день, який скоро настане, узагалі буде унікальним для мене, і я не знаю, чому це так. Світ величезний, зараз чути незліченну кількість звуків довкола й усі вони означають життя. Я лише крихітна частина всього цього, так само як і прийдешній день — короткий проміжок у моєму житті, але він щось несе в собі, щось радісне. Проживши на цьому світі чотири роки, я багато пережив, але недостатньо, а життя все йде, захід ще далеко, але з кожним днем він усе ближче, наступний же лише наближає це, і це відчувається виразно, не так, як у минулі дні. Так, починається новий період у моєму житті, що він несе, ніхто не знає, сподіваюся, що в ньому буде більше доброго, ніж поганого, але це судилося дізнатися лише свого часу.

Удалині почулося ричання інших левів, схоже, що це перемовляються між собою левиці іншого прайду, ось почувся голос самця, напевно, збираються на нічне полювання. Хай їм усміхнеться удача, знаю, що для мене краще була б їхня невдача, але вони мої родичі, і їхній успіх мені сильно не завадить. Я спостерігав за ними останні тижні, спостерігав обережно, намагаючись не потрапляти їм на очі — мені не потрібні зайві проблеми, і цьому прайду я зовсім не потрібен, як і він мені. Просто це цікаво, і почуваєшся в більшій безпеці, коли більше знаєш про тих, хто тебе оточує. Знаю, що в околиці є ще мої родичі, за ними стежити складніше, якщо вони теж одинаки, але не неможливо. Іти на контакт із будь-ким із них немає бажання, безпечніше й надійніше бути одному й розраховувати тільки на себе, і так само добре, коли на тебе ніхто не розраховує.

Я як привид, з'являюся в різних місцях, лишаючи за собою мінімум слідів, хтось мене помічає, хтось — ні. Зі спостережень за деякими переконуюся в правильності вибору бути одинаком, зі спостережень за іншими — починаю трохи сумніватися, але недостатньо, щоб щось міняти. Білий привид-одинак, який блукає в ночі — ось хто я, таким і залишуся, не змінять цього й переміни, що настають.

Уже не лишилося ознак минулого дня, ніч повністю перейняла кермо влади, починає знову здійматися вітер, женучи хмари, які закривають зорі та зійшлий місяць. Дощі близько, і цього не спинити, схоже, що полювати марно, та й найближчий прайд уже зайняв краще місце для цього. Хоча спробувати щастя можна, тільки треба йти в інший бік від зграї левів, тому знову йду в глиб гаю, ховаючись за деревами від сторонніх спостерігачів, щоб потім вийти з іншого боку в савану назустріч чомусь новому. Ніхто не знає, що чекає на мене там, і я не знаю, але переміни я там зустріну, як і новий день.