Тег: білий лев

Денна спека минає, поступаючись нічному холоду, який починає відчуватися в навколишньому повітрі. Стихлий під час заходу, вітер знову набирає сили, несучи разом із собою грозові хмари, що були відсутні вже пару днів. Удалині чути гуркіт грому, стихія таки прийде цієї ночі.

Шкода, що не можна насолодитися прохолодою сповна, за ці кілька сухих днів під час сезону дощів сухо стати майже не могло, і від випарів тільки дихається важче, і грива не просихає, лишаючись вологою, утруднюючи моє пересування. Я зупиняюся, щоб трохи перепочити, розвертаюся й іду назад, сам не знаючи, чому. Далі згадую те яскраве, що сталося зі мною останнім часом. Приємних спогадів небагато.

Сонце сховалося за обрієм, на небі ще видно відтінки, що промовляють: день пішов і віддав владу ночі. У савані з'являлися нові звуки, нічні тварини починали прокидатися й виходити зі своїх схованок. Я теж нещодавно встав після дрімоти спекотного дня, зараз було добре — ставало прохолодніше й легше можна було перебувати на відкритій місцевості. Наді мною все тихіше колихалося гілля акацій невеликого гаю, у якому я перечікував спеку, за сонцем ішов і вітер, даючи краще розчути звуки навколишнього світу.

Здається, що немає нічого незвичайного у зміні дня та ночі — це триває постійно й триватиме вічно. Так має бути, але відчуваю, що ніч, яка настає, веде за собою день не такий, як усі — інший, не знаю, чому так буде, але з кожною миттю все більше в цьому переконуюся.

Пізньої ночі, тоді, коли ще не почав світлішати небосхил, сповіщаючи про наближення чергового дня, на повній швидкості я мчав за своєю здобиччю — молодою, не дуже великою зеброю. Відстань між нами з кожною миттю скорочувалася, але я розумів, що так далі тривати не може — сил практично не лишалося.

І ось відстань скоротилася до такої, що можна було робити стрибок і спробувати завалити жертву, я почав заходити з правого боку. Та, схоже, що зебра відчула мою близькість і сильно хвицнула. Я так і не зрозумів, як мені вдалося ухилитися від копит, останньої миті відхилившись праворуч. Подальша гонитва не мала сенсу — йти я вже не міг, не те що бігти. Зробивши кілька кроків, упав на землю у високій траві, схрестивши передні лапи, не дуже зручно, але міняти позу — лінь, і повністю розслабив тіло.

Ніч. Яка ж чудова пора доби, саме час, щоб вирушити на полювання, удень підкрастися до когось складніше, а якщо ще світить сонце, то перебувати на відкритій місцевості практично неможливо, але зараз не про це.

Передусім, я лев, а точніше білий лев. Народжений у дикому африканському прайді. Про моє дитинство ви багато не дізнаєтеся, якщо взагалі щось дізнаєтеся. Дивом переживши цей період життя, я рано покинув прайд і був приречений на смерть, але мене впіймали люди й, можна сказати, врятували, якщо це можна назвати порятунком, бо наступні місяці я жив, якщо це можна назвати життям, у клітці, і на мене майже щодня приходили дивитися двоногі, хоча й годували добре. Там же я познайомився з іншим левом, який так само відрізнявся від решти, і він повідав мені про своє життя, але це зовсім інша історія. Зрештою кілька місяців тому мене перевозили з місця ув'язнення в інше місце, про причини цього я промовчу, але сталася аварія, і ось я на волі невідомо де. Відтоді живу тут.