Зоряне небо

Останнім часом увечері спостерігав яскраву «зірку» на південному сході, а коли вийшов десь опівночі, то яскравість сяйва вразила, минулих тижнів місяць яскраво світив і я не помічав. Вирішив кілька разів сфотографувати це світило, але скоріш за все планету. На фотографії з десятикратним оптичним зумом нічого розбірливого не вийшло:

Цікаво, чи можна за допомогою SP-500UZ закарбувати супутники Юпітера або щось подібне (наприклад, чіткі контури планети) бодай у вигляді пікселя і які для того потрібні налаштування? Уже зараз прочитав, що це Юпітер видно, треба було б на нього через бінокль подивитися, закріпити б його якось, до штатива не кріпиться. Хоча на знімку, здається, супутники розрізнити можна, тільки витримка в 4 секунди — забагато. Шкода, останнім часом спостереження за зорями ще й засмучує, викликаючи негативні емоції щодо комп'ютерів, та й до себе. Особливо якщо дивитися за відсутності місяця та численних штучних джерел світла на Велику Ведмедицю:

Точніше на зорі Міцар і Алькор у її хвості:

Та не бачити другу зорю з двох, при тому, що раніше спокійно бачив. Традиційний тест на зір не проходжу... Нічого, через тиждень-два веселіше буде спостерігати, можна буде багато бажань загадувати :) Уже цієї ночі за кілька хвилин пару метеорів побачив, один невеликий паралельно горизонту пролетів на південному сході, починаючи з півдня. Другий, доволі яскравий, пролетів біля хвоста Великої Ведмедиці, можливо з Персеїд. Люблю метеори, все ж завдяки їм досяг чогось у житті. Знаю, що в нинішніх умовах друге місце на МАН по країні з астрономії жодної ролі не відіграє, але для себе щось довів.