Огляд і враження від фільму «Білий лев» (White Lion)

Отримав Blu-Ray Disc із фільмом «Білий лев» майже місяць тому й уже встиг його передивитися тричі. Якщо чесно, саме через цей фільм придбав привід Blu-Ray, щоб можна було дивитися диск регіону «A». Фільм чекав майже 4 роки, відтоді, як уперше дізнався про нього, шукаючи дані про Кевіна Річардсона після того, як у новинах з'явилися інформація та перші фото із заклинателем левів.

Фільм розповідає про життя білого лева Летсатсі, починаючи з самого його народження. Історію розказано від імені старого шанґаана групі школярів. Його роль виконує Джон Кані, якого можна було бачити в іншій відомій кінострічці про левів, «Привиді та Темряві». Голос оповідача вирізняється з-поміж інших голосів у фільмі й чудово вписується в нього, голос та інтонації Джона Кані заворожують як дітей, так і глядача разом зі знімальною групою.

Спершу подивився «Білого лева» двічі в оригіналі з англійськими субтитрами, потім узявся за їхній переклад, про що вже писав раніше. Цікава це справа, тільки часу треба достатньо, хоча можна витрачати невеликі проміжки в перервах на роботі. Потім уже переглянув повністю фільм із чорновим варіантом російських субтитрів, коригуючи їх під час перегляду, щоб було зручніше сприймати інформацію російською. А останнього разу вже подивився його з професійним закадровим російським озвученням, яке гарне, гарне тим, що не заглушає голос оповідача й дає змогу краще зануритися у фільм тим, хто не знає мови, хоч і не передає повністю інтонацій персонажів та значень деяких висловів.

Варто зауважити, що фільм існує здебільшого завдяки одній людині, а саме Родні Ф'юру, який написав сценарій і є виконавчим продюсером, що фінансує зйомки всієї стрічки, це була його мрія й він її втілив у реальність. Так, якби не Кевін Річардсон — спершу дресирувальник, а потім і продюсер — то теж би нічого не вийшло, завдяки йому леви робили те, що було у сценарії, і завдяки йому знімальна група знала, що можна зняти, а що — ні. У документальних фільмах просто-напросто не побачити таких кадрів, які вдалося зняти Кевіну в близькому контакті зі левами, підкоряючи їх собі. Знімалося все під контролем товариств захисту тварин і навряд чи вдалося б зняти з кимось іншим таке, не завдавши шкоди тваринам, яких було багато: у ролях зазначено 24 білих леви та 49 золотистих левів, а ще були гієни та інші.

Сама історія, розказана у фільмі, проста, їй далеко до шекспірівської драми з біблійними мотивами, перенесеної в африканську савану. Історія Летсатсі більш життєва, місцями наївна та спрощена — все ж фільм про справжніх левів, вони не розмовляють по-людському, хоч трохи й антропоморфізовані в деяких моментах. Місцями левиний життєвий шлях близький до життів простих людей, особливо дітей, і в такий спосіб можна відчути більшу спорідненість із білим левом. До справжньої драми, такої як документальний фільм «Леви африканської ночі» (Lions of Darkness), теж дуже далеко, бо це художня стрічка, і реальні сутички, смерть, страждання достовірно в ній не зобразити, хоча є кілька зворушливих емоційних моментів, які на дітей справляють більший вплив. Неможливість повною мірою показати таке надолужується відповідною музикою, що прекрасно лягає на картинку та розширює її.

Про саундтрек Філіпа Міллера теж варто згадати. Можливо, я фільм надто передивився, але вкупі з ричанням левів музика справляє сильне враження. Деякі композиції продовжують звучати в голові вже після перегляду фільму й стали наче рідними. Роздобути б ці треки, альбом із саундтреком не виходив, але вже вийшов альбом композитора з південноафриканською музикою, можливо, там є щось. Шкода, що не маю нормальної звукової системи й не можу повною мірою відчути як рик левів, так і музику, що супроводжує його.

Так, «Білий лев» провалився у прокаті, був прохолодно прийнятий публікою й отримав посередні оцінки в критиків. Але для мене це один із найкращих фільмів, і готовий поставити йому найвищий бал. Дякую Родні Ф'юру за те, що втілив свою мрію, пішов до кінця, задіяв Кевіна Річардсона. Не кожен би став знімати фільм три роки, щоб закарбувати саме літні, буяючі зеленню, краєвиди Африки, і вкладати в нього величезну суму грошей, яка навряд чи окупиться. Це фільм із розряду тих, які деякі люди хочуть і мріють побачити, навряд чи таке скоро побачимо, якщо побачимо взагалі.