Тег: херсон

Рік добігає кінця, у декого френдів він уже скінчився. Усі підбивають підсумки, спробую й я відзначити, чим запам'ятався рік, що минає.

Робота почала відігравати велику роль, провів рік у розгрібанні тонн гівнокоду на PHP, кількість завершених проєктів, мабуть, перевалила за сотню, якщо чесно, давно збився з ліку. Від роботи відпочивав тільки тиждень рівно рік тому, але тепер це мені не загрожує, бо перший тиждень цього року робочий, а отже доведеться працювати попри відстань у сотні кілометрів від начальства.   Пару тижнів тому почав з нуля розробляти середній проєкт на фреймворку Yii, як не дивно, це мій перший такий серйозний сайт, до цього використовував готові рішення, сподіваюся, що в новому році зможу більше програмувати, а не копирсатися в чужому коді.

Був підвищений до провідного програміста, зарплата стала вищою, хоч і смішна для такої посади, але для Херсона нормальна. Мені поки вистачає й робота не дуже напружена, цікава часом, продовжую розвиватися. 

Матеріальних придбань було доволі багато: дві ігрові приставки, дзеркальний фотоапарат, новий ноутбук, читалка електронних книжок... Здається, почав переходити на ліцензійні ігри завдяки PlayStation 3 та новорічному розпродажу навіть у Steam. Втратив чудовий смартфон Nokia E61 — отже, виходить ще один аргумент, щоб не поспішати на роботу зранку, самі лише збитки. Ну не можу до кінця зрозуміти сенс жорсткого графіка роботи для розробників. Замість втраченого телефона взяв найпростіший 2323 тієї ж фірми — все влаштовує :)

Коло спілкування в реалі зменшилося у зв'язку із закінченням універу та зайнятістю на роботі. Чому навіть радий, так спокійніше, можу контролювати, з ким спілкуватися і, наприклад, не треба взаємодіяти зі старим маразматиком, якому подобається принижувати інших та знущатися. У мережі обзавівся кількома новими цікавими контактами, чому радий. Боротися із собою став менше.

Цього року ще більше перестав бачити світ у рожевому світлі. Переконався у загальному ідіотизмі, похуїзмі й некомпетентності людей у всіх сферах. Сам таким усе більше стаю, але що поробиш, місце і час такі. Хоч в інтернеті від цього поки можна відгородитися.

Якщо подивитися на підсумки в інтернеті, то насамперед, цього року оплатив віртуальний хостинг із доменом і переніс свій сайт на нього з домашнього компа. Хоча часу й бажання займатися ним немає, адже це просто домашня сторінка. Прив'язав до нього кілька доменів, у тому числі кириличний, за що особлива дяка. Так само рівно рік тому без 12 годин перейшов на платний акаунт ЖЖ, влітку знайшов час на зміну зовнішнього вигляду блогу, зробив його більш білольвиним. Почав проявляти більшу активність у соціальних мережах Twitter і Facebook, але в порівнянні з рештою активність маленька.

А тепер про найважливіше. Це був рік тигра, рік великої смугастої пухнастої кішки. Та з тиграми крупно пощастило. Вдалося зняти унікальні кадри сутички двох тигричок у Миколаївському зоопарку, які потім потрапили в британську газету Daily Mail і в топові блоги, а також про них говорили на радіо. Усі фотографії сутички можна подивитися за посиланням-картинкою на початку поста. Грошей за фото так і не вдалося отримати, але це й не важливо.

Кумедно, що втратив телефон у день, коли хотів купити новий фотоапарат і врешті придбати його вдалося лише за тиждень, після чого одразу ж вирушив у зоопарк його випробовувати й зняв тигрів. Якби не втрата смартфона, то, може, не було б фотографій, цікавий збіг.

Загалом, 2010 року сміливо можна ставити знак «+», не те що його попереднику. Подивимося, що принесе рік мені та тим, кому виповниться чергова дюжина. Вітаю всіх із Новим роком, що настав і настає. Щастя, удачі та звершення намічених планів або успішного руху в наміченому напрямку.

Побував на семінарі «Які професіонали "виживають" у кризу? Стратегії гармонійного розвитку фахівців». Загалом, лишилися позитивні враження, було розказано цікаво й зовсім не нудно, що для подібних речей рідкість. За часом основна частина зайняла близько 45 хвилин і 30 хвилин зайняли відповіді на запитання. Багато зі сказаного й так зрозуміло, але не завжди вдається висловити й упорядкувати те, що в голові, а коли чуєш збоку, то все стає на місця, краще вкладається. Так само отримав нову інформацію для роздумів.

На семінарі було досить багато народу, представники різних фірм міста, студенти й викладачі ВНЗ. Зрозуміло, що частину студентів ХДУ залишили після пар для масовки, але навряд чи це була велика частина. Я прийшов, майже прибіг після роботи, перед самим початком і зареєструвався 65-м в одному зі списків, тільки не зрозуміло був один список чи кілька.

Приємно було побачити знайомі обличчя, які давно не бачив. Знову сидіти за одним столом у лекційній аудиторії з однокурсниками, з якими разом сиділи в роки навчання.

Під час семінару робив нотатки, й частину цікавого записав, щоправда, на початку записів небагато, бо був захеканий і відходив після швидкої ходьби. Думок і спогадів у результаті виникло достатньо, основну частину їх викладено далі. Якщо щось не згадав, то значить просто з цим згоден.

Цікава штука життя. Зовсім нещодавно був безробітним випускником без досвіду будь-якої роботи... А за минулий тиждень побував на двох роботах за фахом. Сам би не подумав, що так буде. Та не подумав би, що в Херсоні можна знайти таку гарну роботу, на яку потрапив наприкінці минулого тижня. Утриматися б тепер.

Тепер кілька нотаток про пошук роботи «програміст у Херсоні». Від розміщення резюме на сайтах пошуку роботи є зиск, минуло більше двох тижнів від часу розміщення й до дзвінка з пропозицією. Не рахую однієї цікавої пропозиції на електронну пошту із сусіднього обласного центру та пропозицій заробляти вдома кліками, розсиланням, рекламою, розповсюдженням продукції «Оріфлейм»... І, нарешті, реально допомогло те, що в резюме вказав про друге місце по Україні в Малій академії наук і, мабуть, правильно зробив, що не написав, у якій дисципліні досягнув цього. Ще якось треба боротися із завищеними вимогами до себе та заниженою самооцінкою, але це вже стосується вияву ініціативи самому, на кшталт дзвінків та розсилання резюме конкретним роботодавцям.

Цікаво все ж, в університеті нікому не важливі й не цікаві були попередні досягнення, а для гарної роботи вони значення мають. Дякую всім, хто підштовхнув мене й дав можливість проявити себе. Хоча навряд чи це хтось прочитає, треба особисто сказати.